2024 © All rights reserved
Конференція відбулася 4 жовтня 2016 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Її співорганізаторами стали Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України, Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 року в Україні, Асоціація дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнське товариство «Меморіал» імені В. Стуса та Фундація Українського Голодомору-геноциду (Чикаго, США).
Під час трьох пленарних засідань було представлено 33 доповіді, які всебічно висвітлили результати наукових досліджень втрат українців внаслідок злочину геноциду, вчиненого московським комуністичним окупаційним режимом на чолі зі Сталіним.
Ключовим питанням конференції була проблема демографічних втрат української нації під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, яка досі не вирішена в науці і залишається дискусійною. Попри те, що в українській історіографії, зокрема діаспорній, на підставі документів іноземних дипломатів і наукових розвідок дослідників, а також розсекречених останнім часом архівних документів, оприлюднених свідчень сучасників масштаби смертності внаслідок Голодомору оцінюються від 7 до 10 мільйонів осіб, частина істориків та демографів, спираючись здебільшого на московські архіви і застарілі дослідницькі студії, обстоює цифру 3,5 – 3,9 мільйона.
Окрему увагу конференція приділила аналізу експертних оцінок демографічних втрат України від Голодомору Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України. Конференція розцінює їх як неостаточні і умовні через застосування в розрахунках некоректних базових даних, взятих експертами з матеріалів сфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 років, та відправної цифри кількості населення УСРР станом на 1 січня 1932 року (31,7 мільйона осіб), яка, порівняно з опублікованою в 1933 році в Довідниках з основних статистично-економічних показників господарства районів по усіх областях УСРР, зменшена майже на мільйон (32°680,7 тисяч – загальна кількість населення УСРР, з них – 25°553,0 тисячі селян), і вважає, що отриманий на некоректній базі показник кількості жертв Голодомору є заниженим. Також у доповідях прозвучала критика щодо використання демографами дефініції «надсмертність» для визначення власне жертв Голодомору (3 942,5 тисячі осіб) і неврахування у загальну кількість демографічних втрат від геноциду 1 606,8 тисяч осіб, померлих за цей час, за їхніми твердженнями, через природні чинники, наполягання на остаточності своїх підрахунків тощо.
Конференція вирішила:
Вважати науково встановленими на сьогодні втрати від Голодомору-геноциду 1932-1933 років щонайменше 7 мільйонів – в УСРР і 3 мільйони – за межами УСРР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані. Рекомендувати освітнім закладам, музейним установам, ЗМІ, дипломатичному корпусу вживати ці кількісні показники в освітній і інформаційній роботі, в яких враховані усі померлі під час Голодомору.
Дослідження втрат української нації внаслідок геноциду продовжувати, закликати експертів-демографів до більш тісної співпраці з істориками і відкоригувати свої підрахунки, спираючись, в тому числі й на нововиявлені істориками архівні документи.
Запропонувати науковій спільноті застосовувати для визначення характеру більшовицького політичного режиму, встановленого в Україні на початку 1920-х років, поняття «комуністичний окупаційний».
Звернутися до Служби безпеки України з пропозицією продовжити розслідування за фактом вчинення в Україні у 1932 – 1933 роках злочину геноциду з метою встановлення його безпосередніх виконавців і з’ясування його наслідків.
Організаційному комітету конференції продовжити свою роботу для підготовки й проведення у першій половині 2017 року науково-практичного семінару з методики пошуку архівних джерел про втрати української нації із запрошенням вітчизняних та зарубіжних демографів.
Звернутися до Українського інституту національної пам’яті та Інституту історії НАН України організувати у 2017 році Міжнародну наукову конференцію про Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні й Великий Жут у Казахстані.
Запропонувати Міністерству освіти і науки України:
організувати підготовку та публікацію фахового збірника на основі додаткового пошуку і дослідження колекції архівних документів про механізм вчинення злочину Голодомору-геноциду в Україні;
передбачити кошти на державне замовлення видання наукових праць українських демографів 1920 – 1930-х років (А. Хоменко, К. Воблий, Ю. Корчак-Чепурківський), робіт західних та українських дослідників з тематики Голодомору;
залучити до розробки підручників з історії України для ЗОШ і вищих навчальних закладів дослідників Голодомору – учасників конференції В. Марочка, В. Сергійчука, А. Зінченка, Я. Калакуру;
звернути увагу на передчасність і неприпустимість впровадження до програм ЗНО кількісних показників демографічних втрат від Голодомору 3,9 – 4,5 млн. осіб як остаточних у зв’язку з незавершеністю досліджень.
Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією про щорічне передбачення в Державному бюджеті України коштів на спорудження другої черги Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» – будівлі для розміщення музейної експозиції до його завершення та на проведення статутної діяльності зі збереження пам’яті про Голодомор-геноцид.
Звернути до Міністерства закордонних справ України активізувати роботу з урядами і парламентами зарубіжних країн щодо визнання Голодомору злочином геноциду.
Звернутися до Адміністрації Президента України підтримати результати громадського обговорення, що відбулося 8 вересня 2016 р. в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» щодо зміни назви щорічного національного пам’ятного дня «День пам’яті жертв голодоморів» на «День пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років – геноциду української нації та масових штучних голодів 1921 – 1923, 1946 – 1947 років».
