2024 © All rights reserved
Марко Залізняк– фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині. Залишив справжній фотолітопис нищення українського села Удачне наприкінці 1920-х – початку 1930-х. На його знімках – кадри з колективізації, розкуркулення й розорення селян, відбирання хліба й виселення до Сибіру.
Марко Желізняк з 12-річного віку захоплювався фотографуванням. Під час Голодомору його запрошували працювати фотографом у НКВС, він не погодився. Щоб врятувати родину від голоду, обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз сім’ю з Романівки. У Гришиному (згодом - Красноармійськ, нині - Покровськ) влаштувався на будівництво заводу. Але в 1933 році вимушений був повернутися до Романівки. У 1934 році, в результаті конфлікту з головою сільської ради, Желізняк був засуджений за розорення та крадіжку колгоспної пасіки на 5 років з виселенням. Марко Залізняк подав апеляцію. Справа тяглася майже рік, але була закрита зняттям обвинувачення.
Фотографій, що засвідчують злочин радянського режиму проти українців, не так багато. І Марко Желізняк цілковито розумів значущість своїх кадрів, що підтверджував його син: "Що сьогодні є рядовий знімок, те завтра буде історією".
Фотознімки Марка Залізняка були взяті за основу в створенні документальних фільмів «Миті нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інші. Ці світлини мають надзвичайну цінність в збереженні правди про Голодомор. Вони друкуються в підручниках, монографіях тощо.
