Відновлення правди

Геноцид українці 1932-1933 року довгий час замовчували, заперечували, применшували масштаби втрат. Заборона на правду про Голодомор, яка завжди жила в пам’яті тих,хто вижив, існувала більш ніж пів століття. Наближення краху Радянського Союзу , активні дії українців в еміграції та сміливість окремих особистостей в Україні в середині 1980-х років стало початком відновлення справедливості.

У 1986 році у світ вийшла книга британського вченого Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор». В цей період в СРСР проводилася політика «гласності», що дало можливість публічно заговорити про Голодомор. Перший секретар української компартії Щербицький в 1987 році офіційно визнав факт голоду 1933 р. Разом з цим радянська влада в останні роки свого існування широко заперечувала штучний характер Голодомору, апелюючи всесоюзним голодом і трагедією усіх народів СРСР. Не дивлячись на це, 22 квітня 1988 року в конгресі США було представлено результати роботи Комісії США по Голоду в Україні: «Йосип Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу в 1932–1933 рока».

У 1991 році Україна вийшла з СРСР, а в 1992 році Президент УНР в екзилі Микола Плавлюк передав Президентові України Леоніду Кравчуку документ про те, що Українська Незалежна Держава є правонаступницею Української Народної Республіки. З відновленням Української державної незалежності в 1991 році було повернено і пам'ять про Голодомор. 28 листопада 2006 року парламент України ухвалив закон, яким Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу. 13 січня 2010 року апеляційний суд міста Києва виніс постанову у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках, в якій зазначено: «Органом досудового слідства з усією повнотою та всебічністю встановлено спеціальний намір Сталіна (Джугашвілі) Й. В., Молотова (Скрябіна) В. М., Кагановича Л. М., Постишева П. П., Косіора С. В., Чубаря В. Я. і Хатаєвича М. М. – знищення частини саме української (а не будь-якої іншої) національної групи і об’єктивно доведено, що цей намір стосувався саме української національної групи як такої».

Сьогодні прихильники радянщини применшують масштаби втрат Голодомору, стверджуючи , що частина людей померли від природних чинників, тобто це гіпотетична кількість осіб, які б померли за відсутності голоду. На жаль, Голодомор був. Просуваючи цю версію відкидається факт, що майже все населення України було вражене голодом та недоїданням, що ослаблює організм та прискорює смерть. Дана точка зору заперечує геноцидний характер вбивства частини української нації.

Світ повинен знати правду про Голодомор, адже ці знання дозволять уникнути подібних трагедій у майбутньому. Як доводить світовий досвід, заперечення геноцидів, їх ігнорування є надзвичайно небезпечним явищем.

Сьогодні найбільше заперечень Голодомору лунає від Російської Федерації, мовляв , що голод спричинив загибель не лише українців в Україні, а й росіян, казахів ,татар та інших в СРСР і якщо голод 1932-1933 років на території Російської Федерації не є геноцидом, то і голод в Україні теж не може бути геноцидом. Дане твердження є хибним та має на меті нав’язати українцям і світовому товариству спотворене трактування історичних подій, що є прихованою формою заперечення державної незалежності України. Кваліфікація Голодомору злочином геноциду в жодному разі не заперечує злочинного характеру дій радянської влади проти інших народів СРСР. Україна не виступає проти вшанування пам’яті жертв сталінського режиму і засуджує злочини сталінізму.

Агресивне заперечення Голодомору Росією викликає велике занепокоєння. Російська політика «Русского мира» сьогодні вбиває та завдає нових страждань українській нації. Дедалі сильнішає відчуття в українському суспільстві, що злочини на Донбасі будуть проігноровані та непокарані так само як і Голодомор. Існує застереження щодо того, чи не буде «Русский мир» реалізовуватися шляхом геноциду української нації?

Заперечення або свідоме применшення злочинів минулого є продовженням обману. Відкрите визнання цих злочинів закладає фундамент для демократичних змін у світі, в якому такі злочини як Голодомор не матимуть місця.