2024 © All rights reserved
Штучно організований голод був направлений проти українських селян, не як класу, а як проти українців. Українське селянство становило питому частину нації і було рушійною силою національних повстань.
Абсолютну більшість сільського населення УСРР становили українці, а абсолютну більшість українців – селяни. За даними перепису населення 1926 року із 23,5 млн осіб українців 20,6 млн осіб (87%). За такої концентрації українців організаторам Голодомору достатньо було позбавити селян продуктів харчування за адміністративно-територіальним принципом. У лютому-березні 1932 року, коли голод уже охопив декілька районів УСРР, було 32,6 млн осіб, з них сільського – 25,5 млн. осіб. За результатами досліджень провідного українського вченого В. Марочка Голодомор охоплював територію з населенням 22,4 млн осіб. При таких обставинах в цей період важко сказати, хто помирав від природних чинників, а хто від голоду. Середня смертність майже всіх районів досягала 30-35 %.. Відтак кількість вбитих сягає 7 мільйонів осіб.
В 1933 році смертність в Україні і на Кубані перевищувала природну у десятки разів. Архівні документи та свідки геноциду свідчать про жахливу катастрофу в Україні. Люди вимирали родинами, селами. В більшості випадках, трупи жертв збирали спеціально організовані групи людей і відвозили на околицю населених пунктів. Поховання без жодних пам’ятних знаків були. Реєстрація смертності і народжуваності не проводилася належним чином. Представники Центрального управління народним господарством здійснили низку обстежень в українських селах і виявили високий рівень недообліку смертності.
Коли смерть реєструвалася, досить часто чиновники вдавались до фальсифікацій, фіксуючи як причину смерті «старість», «невідомо», «слабість», «виснаження», «безбілковий набряк», «від тифу» та інші захворювання. Починаючи з зими 1933 року селянам свідоцтво про смерть не видавали. В деяких населених пунктах службовці вели кількісний облік смертності, а в деяких жодного обліку.
