Режим "чорна дошка"

У здійсненні геноциду українців були задіяні всі елементи партійно-радянської системи, на чолі з комуністичною партією. У 30-ті роки Компартія України ні за національним складом свого керівництва, ні за спрямуванням своєї діяльності не була українською. І діяла повністю під контролем всесоюзній партії. Це забезпечувало політичне утримання України в силовій орбіті Кремля. Українська компартія дублювала всі закони ЦК ВКП(б) та РНК СРСР.

Поглиблювало голодову катастрофу застосування режиму «чорні дошки», що офіційно визнавався репресивним. Репресивна акція передбачала продовольчу блокаду окремих колгоспів, сіл, навіть районів, перетворивши їх на соціальну резервацію великих груп людей, яких тримали без їжі протягом 5-6 місяців, попередньо вилучивши все їстівне. У 1932-1933 роках режим«чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25%).

Приводом занесення сіл на «чорну дошку» було не лише «відставання у виконанні плану» а і політичне минуле села: наявність серед мешканців активних діячів УНР та повстанського руху, негативне ставлення до колективізації та радянського режиму в цілому. 

Репресивний режим застосовували в районах і поза межами УСРР, де переважали українці. На початку 1932 року система «чорних дощок» була запроваджена на Кубані. Кубань входила до складу Російської Республіки (Північнокавказький край), але за мовою, традиціями і культурою була на той час українською. За переписом населення 1926 року там проживало 1 млн 412 тис українців  (75%).